Доповідь на тему «Розвиток пізнавального інтересу на уроках математики як засіб підвищення якості знань учнів»

 Уміння зацікавити учнів математикою - це справа досить нелегка. Багато чого залежить від того, як поставити навіть очевидне питання, і від того, як залучити всіх учнів до обговорювання ситуації, яка склалася. В першу чергу, інтерес збуджує й підкріплює такий навчальний матеріал, який є для учнів новим, вражає їхню уяву, невідомим, змушує дивуватися. 

Здивування - сильний стимул пізнання, його первинний елемент. Дивуючись, людина як би прагне заглянути вперед. Він ніби чекає чогось нового.

Учні дивуються, коли, вирішуючи завдання, дізнаються, що одна сова за рік знищує тисячу мишей, які за рік здатні винищити тонну зерна, і що сова, живучи в середньому 50 років, зберігає нам 50 тонн хліба. Таке викладання підводить до усвідомлення того, що в повсякденних явищах, що повторюються у світі безліч дивних речей, про які учень зможе довідатися на уроках.

Усі значні явища життя, що стали звичайними для дитини в силу своєї повторюваності, можуть і повинні приносити йому в навчанні нове, повне змісту, зовсім інше звучання. І це обов'язково стане стимулом інтересу учня до пізнання.

Не все в навчальному матеріалі може бути для учнів цікаво. І тоді виступає ще одне, не менш важливе джерело пізнавального інтересу, - сам процес діяльності. Щоб збудити бажання вчитися, потрібно збудити потребу учня займатися пізнавальною діяльністю, а це значить, що в самому цьому процесі школяр повинен знаходити привабливі сторони, щоб сам процес вивчення містив у собі позитивні заряди інтересу.

Стараюсь максимально активізувати розумову діяльність учня, зосереджую увагу на поставленому завданню, вчу аналізувати дані, підбирати методи   розв’язку, пояснювати та осмислювати задачу, робити певні висновки.

 Навчаю учнів використовувати досвід розв’язаної задачі для розв’язування наступних. Ця педагогічна настанова допомагає їм побачити результати своєї праці й оцінити їх.

Під час вивчення нового матеріалу використовую також колективну форму роботи, яку організую так, що вивчення нового відбувається в процесі активного обговорення тих чи інших питань, розв’язання яких здійснюється спільними зусиллями учнів під керівництвом учителя.

 Створення проблемно-пошукових ситуацій надає можливість використовувати елементи гри, виконання практичної роботи.

     Проблемна ситуація – це тільки одна із складових частин проблемного методу навчання – що складається з наступних елементів:

● виявлення проблеми (переведення її  у форму конкретного запитання чи задачі), предмета дослідження;

● аналіз умов, їх оцінку, відокремлення відомого від невідомого;

● висунення гіпотези чи припущень;

● розробка плану розв’язання проблеми;

● виконання плану;

● перевірку вірності дій та одержаного результату.

Це дозволяє активізувати пізнавальну діяльність школярів, розвиває їх творчі здібності. Особливо це актуально у старших класах. Учні самостійно «відкривають» теореми, формули, закономірності, властивості.

Підготовленість учня до сприйняття нового матеріалу – одна з необхідних умов для збудження активної розумової діяльності. При пояснені нового матеріалу стараюсь створити правильну робочу атмосферу в класі, щоб учні були впевнені у своїх силах засвоїти програмовий матеріал,не боячись висловлювати свої думки та ідеї. Для цього використовую інтерактивні методи: діалог, спільний проект, метод прес, роботу в малих групах, роботу в парах.

      Перш за все звертаю увагу на поточні оцінки з точки зору стимулювання школярів, Учень повинен вчитись переможно. Починаю з легших завдань і ускладнюю матеріал поступово, щоб кількість хороших оцінок не зменшувалась. Це є одним із видів заохочення навчальної діяльності школяра. Інші види заохочень – похвала учня перед класом, перед батьками, у стінгазеті, довірлива бесіда з учнями тощо.

У сучасній дидактиці існують прийоми, які підвищують зацікавленість до навчального матеріалу, деякі з них  я використовую, зокрема:

Прийом „ Знайди загублене ”. Дітям пропоную розв’язати задачі, де відсутні деякі числа чи символи. Без сумніву, тут також проявляється творчість.

Прийом „ Питання до тексту ”. Розпочинаючи роботу, ставлю перед учнями питання,  на яке вони повинні відповісти, прочитавши відповідний текст.

     Прийом „Спіймай помилку ”. Пояснюючи матеріал, навмисне допускаючи помилку, про що повідомляю учнів, а інколи й ні, перевіряючи їхню увагу.

Прийом „Практичність теорії ”. Введення теорії здійснюється через практичні задачі, користь яких зрозуміла учням.

     Прийом „Так – ні ” використовується для зацікавленості дітей, створення ситуації деякої інтриги. Ця гра навчає школярів слухати один одного, складати розрізнені факти у єдину картину, систематизувати наявну інформацію.

Прийом „Пошук нових способів розв’язування задач ”. Пропоную дітям розв’язувати, наприклад задачі не за діями, а з  допомогою виразів, користуватися законами додавання під час розв’язування рівнянь, складати і вирішувати свої задачі. Адже відомо, що це запам’ятовується краще і надовго.

Прийом „Математичний диктант ”. Такий вид роботи розвиває увагу, кмітливість, забезпечує ґрунтовне знання навчального матеріалу, активізує навчально-пізнавальну діяльність учнів.

Для активізації пізнавально діяльності використовую самостійну роботу учнів. Самостійне виконання завдання – найнадійніший показник якості знань, умінь  і навичок учня. Організація самостійної роботи найважчий етап уроку. На  цьому етапі використовую підготовчі вправи, картки з диференційованими завданнями, роботу з підручником, продумую послідовність завдань, їх коментування, наочність. Самостійна робота дозволяє формувати практичні і трудові уміння, навички самоосвіти. Розвиває пізнавальний інтерес, активність, мислення, волю. Спонукає до продуктивного мислення, застосування набутих знань і умінь, вияву ініціативи, змагання.

    Щоб зробити процес учіння ще більш ефективним, використовую метод стимулювання учіння – це метод при допомозі якого в учнів формуються певні стимули пізнання.

 Також до прийомів стимулювання відношу:

1       стимулювання учнів до доповнення й аналізу відповідей товаришів;

2 стимулювання до рецензування – знаходження й відзначення позитивних моментів в попередньому висловлюванні, показ варіантів удосконалення у висловлюваннях товаришів;

3      підтримання прагнення учня пропонувати свій спосіб роботи, аналіз в процесі уроку різних способів, що пропонують діти, звертання уваги на найраціональніші, відзначення і підтримка оригінальних

Вважаю, що хороший вчитель – це творчо працюючий вчитель. Якщо він прагне зробити урок творчим процесом співпраці з учнями, то й сам повинен постійно перебувати у методичному пошуку. Тому надалі планую:

- підвищувати свою науково-теоретичну та методичну підготовку;

- вдосконалювати свою педагогічну майстерність;

- надавати пріоритет методам активного навчання;

- активізовувати роботу з обдарованими учнями;

- урізноманітнювати систему роботи.